25 лютого – день народження видатної поетеси Лесі Українки. З цієї нагоди у міській дитячій бібліотеці відбулися літературні читання, в яких взяли участь учні Чопської ЗОШ І-ІІІ ст.№1. Школярі згадали основні факти із життя і творчості Лесі Українки, декламували  поезії, співали пісні, обговорювали  проблематику творів «Лісова пісня», «Камінний господар», «Бояриня» та інші.  Ініціаторм цього була  Бобонич Кароліна Еріківна - бібліотекар Чопської міської дитячої бібліотеки.

Цікаві факти про Лесю Українку, які мало хто знає

     Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її маму – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз спробуємо трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita». 

       Якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

      А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

      Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?

     Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.  Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

     Франко назвав хворобливу і тендітну Лесю «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

     Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.